Загальний огляд Циклу Історій

ТУТ РІВНО НУЛЬ СПОЙЛЕРІВ - ЧИТАЙТЕ СПОКІНО

Вперше я відкрив для себе Monogatari коли за спиною в мене було максимум пару десятків тайтлів. Тоді я дивися цю серію в порядку виходу аніме-адаптацій та дропнув приблизно на половині (навіть не дійшовши до Історій ран). Повернувся я та почав перегляд всього з самого початку коли набрав десь 250 аніме в "завершених", цього разу обрав плюс-мінус порядок лайт-новели.

До головного. Очевидно, ця серія не просто так має велику оцінку на сайтах типу MAL, але чи багато людей ви зустрічали хто не просто знає, а ще й дивився Monogatari ? Дилема: це аніме має великий потенціал стати одним з улюблених (як це сталося зі мною), але при виконанні ДУЖЕ специфічних умов.

От вам без порядку якогось пріоритету аспекти в Циклі Історій, і які можуть роздратувати частину людей:

• Фан-сервіс: в першому сезоні його мінімум, але в наступних це все по іншому. Якщо коротко та без мемів про чистку зубів (повна сцена йде всі 5 хвилин без перерв), то фан-сервіс в середньому присутній приблизно в 10% хронометражу. Основний прикол в тому, що він, по перше, є якісним та інколи навіть кінематографічним. По друге, він періодично вплетений в сюжет - є алегорією на щось важливе, або розкриває персонажів. Тому витерпіти його навряд чи вийде. Так що ви або його нормально так толеруєте, або їм насолоджуєтесь. Альтернативи - такий собі варіант. Швиденько по присутніх тут фан-сервіс тегах: груди (різних розмірів), нижня білизна, дупи, лолі (педофільські приколи), інцест приколи і т.д.
• Діалоги: майже весь хронометраж аніме - діалоги. Це і є та сама причина, чому навіть якщо спитати фаната про що був Цикл Історій, йому буде складно відповісти. Для мене, як людині яка ніколи не цікавилась супергеройкою та давно забросила бойові сьонени, нічого не залишається крім визнати, що ці діалоги дуже динамічні. Я жодного разу не втомився від них, у тому числі завдяки хімії між персонажами. Діалоги - одна з візитних карточок серіалу і зрозуміло, що це не всіх влаштує. Добавимо сюди багато ігор слів на японській і зробимо висновок - оригінальні голоси та гарні субтитри обов'язкові, але тоді приготуйтеся, тому що персонажі говорять доволі швидко.
• Жанр: чули, що Monogatari - містика? Можете вільно ігнорувати цей факт: містика звичайно присутня, але вона не є центром фокусу, а скоріше інструментом для розповіді. Екшн тут теж є і він дуже красивий, але дивитися Цикл Історій тільки заради нього, це як дивитися битву двух черепах заради мордобою. Якщо вам все ж потрібна чітка відповідь на питання "Про що Ґатарі ?", то воно іноді про все, а іноді ні про що. В якихось діалогах торкаються філософські теми, теми своїх та чужих ідеалів, теми прийняття поразок, теми соціальних поведінок, теми пошуку, теми відчаю, теми дорослішання, теми насильства, теми шахрайства, екзістенційні теми такі як наприклад достовірність нашої пам'яті, чи визначення "зла" та "добра". В свою чергу, інші діалоги наповнені дурними панчлайнами, жартами, іграми слів на японській, відсилками як і на поп культуру, так і на вузькі речі, як наприклад японська реклама 2000-х, та просто звичайними повсякденнями. Навіть останні дуже цікаві завдяки персонажам, про що далі. Також важливо зазначити, що як вказую сама назва, різні арки та різні сезони можуть багато чим відрізнятись, у тому числі основним жанром. Для когось це плюс - більше шансів знайти щось для себе, а для когось це мінус - не знаєш чи з твоїм настроєм в моменті варто починати перегляд нової арки.
• Персонажі: як я казав до цього, шедевральні діалоги тут можливі саме із-за хімії між гарно-прописаними персонажами - майже кожен другорядний персонаж запам'ятовується. Так, на початку головний герой та його однокласниця можуть здатися типічними, але це далеко не так. Якщо бажаєте, можете назвати це деконструкцією - те, що персонажі спершу здаються знайомими архетипами, а насправді мають ні на кого не схоже минуле, та ще й в майбутньому пройдуть одну, дві, а то і три арки де після кожної будуть змінюватись. Це все стосується і другорядних героїв, і головного.
• Рисовка та стиль: коротка версія для тих хто шарить: це студія Shaft. Для новачків: ця студія - одна з найоригінальніших що я знаю. Ці чаклуни подивилися на невеличкий бюджет якій їм дали, глянули на цілі першого сезону Ґатарі та сказали щось типу: "Давайте зробимо мінімалістично, але дуже стильно щоб глядач навіть не думав жалітись!" І зробили ж таки: майстерно погрались зі світлом, обережно додали 3D де це зазвичай не випалює очі, замість малювання бек-граунтів та масовки замінили їх мінімалістичними зображеннями/символами залишивши МАЙЖЕ пустими, погрались з різними рисовками як довбані жонглери в цирку, організували сакуґу де ти взагалі її не очікуєш, додали застрягаючу в голові джазову музику, зробили переходи між сценами/арками у вигляді карточок з написами як у театрі і готово. Для мене така кропотлива робота це саме те, за що я люблю аніме. Але звичайно, все згадане можна лего розвернути на 180 градусів - це все ж питання смаку. Ось ще один мем, який трошки покаже про що це все. *Для тих, хто не знайомий зі студією Shaft, можу порадити аніме Madoka Magica: вона для більшої аудиторії та все ще показує стиль студії. Не читайте ніяких відгуків, просто подивіться хоча би 4 перші серії - це аніме підійде незалежно від інтересі, віку чи статі.
• Порядок перегляду: я спробував 2 основних шляхи і скажу так - вибирайте один з них, який хочете. Якщо ви не шарите, то один - порядок по виходу лайт-новел (тобто оригіналу), а інший - порядок по виходу аніме. Тобто це вибір між тим, як задумав автор самого оригінального тексту історії та тим, як аніме-студія задумала візуально адаптувати цю історію. Як на мене обидва мають сенс.

Порекомендував би я Monogatari собі минулому? Однозначно. Порекомендував би я Monogatari середньостатистичному незнайомцю? Навряд чи - занадто воно специфічне, особливо дивлячись на трендові аніме сьогодні. І це НЕ ПРО ТЕ, “що Ґатарі тільки для розумних, а в більшості просто нема смаку”. Воно просто розраховане на більш вузьку аудиторію, аудиторію з іншими смаками.