Огляд на манхву "Сирена: Як я стала дружиною лиходія за контрактом"

Манхва про останню сирену, яка після смерті повертається в минуле, аби віддячити людині, що врятувала її в останні миті життя. Спершу мене зацікавила мальовка, але що з цього вийшло – читайте далі.

Сюжет

Ідея з сиреною на початку виглядала багатообіцяюче. Пісні зцілення, руйнації тощо були чудово реалізовані: їхня сила не з’являлася з простого звуку, а вимагала ідеального виконання – точних тонів, майстерного контролю енергії та правильного вкладення її у потрібні слова. Однак, чим далі в ліс, тим більше дров: сюжет почали то різко обривати, то неймовірно розтягувати. Такі стрибки спричинили сюжетні діри, через які читати стало менш приємно, а й без того розтягнута історія перетворилася на затягнуту й нудну.

6/10.

(розгорніть зображення)

Мальовка

Те, що мені найбільше наболіло. На початку манхви вона була просто божественною – Арія виглядала чарівною та ніжною. Але ближче до середини стиль змінився (вона все ще гарна, але мені більше подобалася початкова мальовка), і через це стало особливо прикро, адже саме візуал був єдиним, що тримало мене в цій історії.

3Д вставки зроблено настільки нагло, що аж смішно. І моментами вони дуже псували атмосферу…

Та все ж, 10/10.

Для порівняння вище наведено кадри з початку манхви (розгорніть зображення).

І тут Ви можете бачити мальовку ближче до середини (розгорніть зображення).

Персонажі

Персонажі доволі пересічні – вони липнуть до головної героїні, хоча вона нічого для цього не робила. Ревнощі Ллойда лише додають напруги й дратують протягом усієї манхви. Найкращим персонажем був Ґавриїл, але навіть його автор примудрився зіпсувати. До того ж безпорадність і слабкість Арії настільки дратують, що більшу частину історії я просто не могла розслабитися, хоча саме заради цього й почала читати. Вчинки персонажів передбачувані, а самі вони здаються картонними, хоча на початку все виглядало досить перспективно.

6/10.

(розгорніть зображення)

Підсумок

Манхва починалась досить незвично, гарно і цікаво. Візуал тішив око, а персонажі душу, але чим далі в ліс – тим більше дров і все стає не таким райдужним.

6/10 і не сказала б що комусь можу порекомендувати.