Хочу з’їсти твою підшлункову

Він - невидимець, однокласник, на якого ніхто й ніколи не звертає уваги. Для нього це не проблема, він звик жити у власному світі, ховатись серед книжок. Вона - душа компанії, яскравий спалах, який, здається, звеселяє все довкола. В неї повно друзів, які не знають, що вона помирає. Не знає ніхто, крім родини і невидимого однокласника, якого вона чомусь обрала скринькою для секретів. Він нікому не скаже, а ще не почне ставитись до неї, як до порцелянової ляльки. Їй хочеться радіти, а не бачити сльози в очах близьких. Їхня дружба триватиме до смерті. До її смерті...