Такасуґі Шінсаку

Такасуґі започаткував революційну ідею допоміжного нерегулярного ополчення (шьотай). При феодальному ладі володіти зброєю дозволялося лише стану самураїв. Такасуґі сприяв набору простолюдинів у нові, соціально змішані воєнізовані формування. У цих підрозділах ані набір, ані просування по службі не залежали (принаймні теоретично) від соціального статусу. Фермери, торговці, теслі і навіть борці сумо та буддистські священики були зараховані, хоча самураї все ще становили більшість у шьотай. Такасуґі чітко бачив, що використання фінансового багатства купців і фермерів середнього класу може збільшити військову міць домену, не послаблюючи його фінансів. Оскільки лідери Чьошю не змогли — і не бажали — змінити соціальну структуру домену, обмежене використання селян і простолюдинів дозволило їм сформувати новий тип війська, не порушуючи традиційне суспільство.

У 1863 році Такасуґі сам заснував спеціальний загін шьотай під своїм прямим командуванням під назвою «Кіхейтай», який складався з 300 солдатів (приблизно половина з яких були самураями).

Він став одним із головних арбітрів політики домену Чьошю та продовжував діяти як експерт домену із західної військової науки, присвячуючи свої зусилля імпорту зброї та збору військ. Ці реформи виявилися успішними, коли Чьошю здобув перемогу на чотирьох фронтах проти Другої експедиції Бакуфу Чьошю в 1866 році, а сам «Кіхейтай» здобув перемогу на двох фронтах. Зусилля Такасуґі створили з Чьошю невелику «націю зі зброєю», надавши їй військову силу, непропорційну її відносно невеликому розміру. Після перемоги над силами Токуґави, військова міць Бакуфу була дискредитована, і традиційно ворогуючі домени вирішили об’єднати сили з Чьошю в наступних битвах, які призвели до Реставрації Мейджі та кінця Токуґави Бакуфу.