Еліс

Особиста покоївка Ашнольда. Тиха, стримана й надзвичайно здібна, рідко ставить зайві запитання та тримається холодно й відсторонено щодо свого господаря. Однак за її спокійною зовнішністю ховається глибока ненависть до демонів, які знищили її селище та вбили її батьків.

Ставши сиротою, Еліс влаштувалася на роботу до прихованої фортеці Ашнольда, не знаючи, що саме один з Чотирьох Небесних Королів стане об'єктом її помсти. В оригінальній грі вона зрештою вбиває Ашнольда після його поразки, а потім накладає на себе руки, стрибнувши зі скелі.

У своєму попередньому житті Ашнольд особливо прихильно ставився до Еліс й неодноразово намагався знайти спосіб врятувати її від цієї долі. Після перевтілення у світ гри він нарешті отримує можливість створити «маршрут виживання Еліс».

Зрештою Ашнольд розповідає їй, що знищення її селища було не за його наказом, а справою рук підрозділу-дизертирів, які самовільно не підкорилися його наказам і згодом зникли. Замість того щоб відмовити Еліс від помсти, він пропонує допомогти їй знайти демонів, які насправді відповідальні за різанину.

Ставши його підлеглою, Еліс зберігає гострий язик і бунтівний характер, але стає абсолютно відданою Ашнольду. Попри постійні скарги на свого господаря, вона стає однією з його найвідданіших служниць і присягається підтримувати його в боротьбі проти героїнь.

Попри свою маленьку й тендітну зовнішність, після отримання душі Бакенеко Еліс набуває посилених котячих здібностей, які дозволяють їй битися з противниками, у кілька разів більшими за неї, — наприклад, з огром. Її винятковий нічний зір дозволяє їй бачити в темряві, а спритність і швидкість дають змогу пересуватися полем бою та ухилятися від атак. Її гострі кігті також ефективні в ближньому бою.