Мені не вдалося покинути лиходія

Одного дня мій батько подарував мені прислугу. Він сказав, що врятував його, забравши з поля бою, через гарну зовнішність. «На його серці вирізьблена печатка. Поки ти матимеш цей кулон, він не зможе протистояти тобі. Отже, ти можеш наказати йому зробити все, що завгодно.». Почувши, що його воля в моїх руках, хлопець нахмурився.«Ох, я занадто перебільшую, поводячись із тобою — наче із собакою?», — у цей момент батько стиснув у кулак цю намистину, і хлопець упав на коліна перед моїми ногами.«Панно…, — його червоні очі блиснули, розкриваючи весь моторошний погляд, а губи розходилися в божевільній посмішці: — Чому він так ставиться до мене?! Я ж так намагався догодити йому!»