Лицар, який живе одним днем

«Ти – геній!»

Ці слова, почуті в дитинстві, стали для нього отрутою.

Енкрід мріяв стати лицарем. Але чим більше він старався, тим ясніше розумів – це безнадійна справа.

> Просто залиш це.

— інші переконували здатися.

> Ти справді думаєш жити мечем із таким рівнем майстерності?

— дехто сміявся над ним.

Та попри все, його мрія не згасала. Він спав менше, бігав більше, тренувався до знемоги. Аж поки одного дня не загинув – холодне лезо пройшло крізь його шию… А потім він знову розплющив очі.

**Той самий ранок**.